Жахливу на перший погляд інформацію оприлюднив на прес-конференції директор Українського Центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук:
“50% медалістів в Україні явно липові. От чому я говорю про липовий присмак”, — зазначив він.
Лікарчук стверджує, що лише 9% медалістів за результатами ЗНО отримали 170-200 балів. Слід відзначити, що середній бал за результатами оцінювання становить 174 бали.
За словами Лікарчука, найкращі бали за результатами ЗНО, медалісти отримали, зокрема у столиці та Львівській області.
При цьому очільник УЦОЯО констатував, що у сільських школах схожа ситуація з "липовими" медалістами.
Ігор Лікарчук також зазначив, що звіт про ЗНО він передасть до Міністерства освіти та науки.
Більше про це на сайті http://gritsenko-andrij-petrovich.webnode.com.ua/
"Лікарчук стверджує, що лише 9% медалістів за результатами ЗНО отримали 170-200 балів"- звідки ви взяли таку нісенітницю. Не 9, а 49,6%, не 170-200, а 175 - 200 балів. Перш ніж переписувати дурню з інших сайтів, варто подумати
ВідповістиВидалитиПо-перше у мене питальне ствердження. Крім того, за даними директора УЦОЯО саме 91% учасників ЗНО не набрали максимуму балів (високий рівень).
ВидалитиА мені також цікаво, що означає Ваша цифра, п. Віктор, 49,6%. Дякую за те, що читаєте!
по перше, високого рівня на ЗНО бути не може. Шкала рейтингова, а не критеріальна. 49,6% - така кількість медалістів набрала від 175 до 200 балів. Автор освіта.юа написав дурниці, які пішли гуляти по сайтах та блогах.
ВидалитиА ви посилаєтесь на чию інформацію?
ВидалитиВіктор Шпаченко, з Вами я б посперечалась! Не буду голосно мовити про ситуацію в країні у цілому, але.... ось що я скажу про сільську школу де мала можливість спостерігати. Дійсно, щороку у школі (с.Петрашівка, Теплицький р-н, Вінницька обл) є золоті або срібні, або ж і те і інше (!!!) медалісти. Та який рівень знань Вам, шановний краще б не знати. На собі пересвідчилась, як важко далась підготовка ЗНО, і як же "добре" було потім наздоганяти все в університеті. Та було б нічого, якби щороку ситуація не погіршувалась. Учнів близько 60, учителів - 20!)) Більшість вчителів просто присутні на уроках, менша частина взагалі не вважають за щастя їх відвідувати (діти над самостійною роботою працюють: в кого мобільний, в кого карти, хтось згадує що-чого начудив минулої ночі), один- два вчителя сумлінно "вичитують" свої предмети, і навіть не переймаються чи їх хтось слухає. Але ж до цих одиниць приходить здоровий глузд: "Чому я маю псувати нерви, коли інші отримують зарплату і не переймаються!" Що стосовно нашої директорші.... це окрема тема. ЇЇ зовсім не хвилює які педагогічні методи використовує вчитель, чи працює над самоосвітою, чи відподально ставиться до роботи, чи захоплюється своїм предметом! НІ-Ні!!! Важливо інше! Щоб робота вдома робилась без зусиль... пояснюю, весь техперсонал зайнятий зовсім не чистотою і порядком у школі, а господарством самої директорші ( корови мають бути подоєні, свині нагодовані, сіно - скошене, зібране, іт.д). На вчителів покладена місія куди більш відповідальна, адже у них є чоловіки - теж потрібна робоча сила ( городи виорати, посіяти, дрова заготовити). Директорша наша скоро старожитель))) Навіть не знаю скільки поколінь випустила, методи срср-овські) Задаюсь питанням де ж та люстрація? Та чи допоможе зрушити той лад, що понад три десятки діє, зміна однієї людини? Думаю, ні!
ВідповістиВидалити